Удар, удар, і знов під дих,
іще стусан, і от
Сашко Ячевський (Кривий Ріг)
проводить аперкот!

Ось він загнав мене у кут
й як грушу, боки мне.
Чи є клозет громадський тут,
бо нудить щось мене?..

Й дубасив Ячевський, і думав, чортя:
«І жити гаразд, і гарне життя!»

Ось лівий хук, я зразу - брик,
і тренер - нітелень,
а я ж - найкращий представник
від станції Ігрень!

Я можу кожного, як тлю,
розплющити притьмом,
та бити пики не люблю,
й міліція кругом...

А він собі думав у ході биття:
«І жити гаразд, і гарне життя!»

Триває герць - а хай їм грець,
хто буде чемпіон?
Це ж обласних змагань кінець,
й Ячевський пре, як слон!

Тоді я - в клінч, і виклав суть
крізь галас глядачів:
«Стомився ти, - кажу, - мабуть,
тож краще б відпочив!»

Та він духопелив - й плекав почуття,
що жити гаразд, і гарне життя!

Він гамселить, - він з держиморд,
завсідник ДНД...
Адже не бійка це, це спорт
шляхетних, і т.д.!

Та тут щось - хруп йому в нутрі,
він впав, усім на глум;
мене вітає рефері,
мій односелець й кум.

Й збагнув тут Ячевський усе про життя:
без тями в житті не буде пуття!