Від конвеєрів у даль,
пофарбовані охайно,
(ґрунт руйнуючи, на жаль),
пориваються комбайни:

бік у бік, капот в капот -
«Єнісеї» й ніжні «Ниви»,
«Дони-1500»,
мужні «Колоси» ревниві...

Ніби знають: не буде вигод,
а лише - від «Сільмашу» їм помста та гнів.
Та втрачати нема їм чого,
крім кайданів, та крім запасних ланцюгів!

Вже чекають вдалині
РТСи, ЦРМи...
Й два комбайни чепурні -
від усіх собі окремо,

наче йдуть до моріжка:
погуляють - і додому;
наче доля в них людська,
і немає Агропрому...

Мабуть, знають: не буде вигод
у житті між сівалок, борон та плугів.
І втрачати нема їм чого,
крім кайданів, та крім запасних ланцюгів.

А чиясь звіряча злість
направля сердег на жниво.
Мужній «Колос» СК-6,
не прогав ту ніжну «Ниву»!

Там, попереду, - РАПО,
там - розподіл по ділянках...
Та і є: хоч бий капот -
опинились в різних ланках.

Вони знають: не буде вигод, -
тільки сплата колгоспних торішніх боргів...
Чи ще є їм втрачати чого,
крім кайданів, та крім запасних ланцюгів?

Невже це й увесь наш лад -
лиш коритися наказам?..
Та якось - був листопад -
їх послали в поле разом!

Мовби враз змінився гнів
ласкою у їхній долі...
Але був кінець тих жнив,
і забули їх у полі.

Й не зазнали ніяких вигод, -
їх удвох поховали глибокі сніги.
Й поржавіли кайдани його,
а у неї - усі запасні ланцюги...