Відколи Місяць вкрав один шахрай,
ще не було такого чортовиння:
чорти у пеклі хочуть мати рай,
де житимуть прийдешні покоління.

Сховавшись у кабінці із дощок,
Чортенко, райський а́гент, в пресу стукав:
«Лихий попутав, в пеклі чортзна-що!»
Від був єврей й зрадливий сатанюка.

Він нив, що чудом ладану уник,
але не зовсім спекався ще лиха;
що лисий дідько зліз на броньовик
та до чортів на виступці поїхав.

Тим часом в пеклі пухлий Сатана
агітував до бісиків зелених:
«Замало нам пекельного рожна!
Рай, тільки рай - рятунок для Геєни!»

Й горлали діти бісові псалми:
«Збудуємо Едем у ріднім пеклі!..»
Тут стрільнула єврейка в Князя тьми, -
наган дали їй вороги запеклі.

Та він Диявол, він завжди живий, -
махнув рукою та промовив: «З богом!»
Тут пекло засміялося, й сам Вій,
а ангели злякались донезмоги.

Й мерщій вони до Декого пішли,
Котрий усього знає достобіса.
А Він сказав, що вже чортзна-коли
заніс брехла Чортенка в чорний список,

що Він таких-от гаспидських афер
нанюхався ще до Своєї ери,
що відірве у херувимів хер,
а серафими - більше вже не сери!

«Антихристи у Мене тут в раю!
Під три чорти піду з такого раю!
Зійду на землю скривджену Мою -
і хай Мене хоч вдруге розпинають!..»

Й Він опустився. Хиндя Його зна,
де Він тепер... От тільки, як неділя -
хтось з церкви уніатської, з вікна,
кричить: «Я - Бог! Подайте на похмілля!..»

Кінець веселий, дідько забирай!
Від радощів чортяцтво в гречку скаче:
в раю - давно вже пекло, а не рай;
зате у нас у пеклі - рай чортячий.