- Ой, ти дивися, Колю: клоуни!
Вони навмисно всі брудні?
Дивися: наче негодовані,
й хриплять, як кнур наш на свині!

А той скидається - ой, Коль -
на небожа - оце-то роль!
Така ж бо нещадима голь, -
дивися, Коль!

- Ти, Дусю, той, облиш про небожа, -
який ні є, а він рідня!
Сама тут, бач, лише одне бажа,
а ще когось собі шпиня!

Здала б склотару краще, Дусь,
бо користі від тебе - дзусь...
А втім, без тебе обійдусь.
Де посуд, Дусь?

- Ой, Коль, всіх леви перевершили!
Ой, глянь: отой чогось там з’їв!
А в нас на фермі свині-беркшири
хоч тиждень можуть без кормів.

А в тебе так всі друзі, Коль,
вживають тільки алкоголь,
й Мишко - якийсь аерозоль.
Ні, справді, Коль!

- У мене друзі хоч не коміки,
зате не курять самогон, -
щадять-бо рідну економіку,
і хай сказиться Пентагон!

А в тебе у самої, Дусь,
із боку матері дідусь
щоночі пив колгоспний дуст.
Згадай-но, Дусь!

- Та глянь же ж, Колю: акробатики!
Полізли вгору, як до стріх...
На фермі дах законопатити
якби нам залучити їх!

А ти в суботу взяв би, Коль,
й зладнав у клуні антресоль.
Та ще на дах поклав би толь.
Ти чуєш, Коль?

- Ох, не дратуй, бо всиплю перцю я!
Не видасть толю бригадир.
На мене хто писав в дирекцію?
Не ти? Та я ж читав той твір!

До того ж, люди кажуть, Дусь,
в неділю буде землетрус,
й уся та клуня зразу - лусь!
Навіщо ж, Дусь?

- Ой, Коль, а в фокусника лисинка...
Ой боже ж, бабу він пиля!
Ой, як же так, вона цілісінька...
Та ще їй шана опісля.

А ти до хати зайдеш, Коль,
та зразу: «Очі не мозоль!»
А сам сідаєш, як король.
Це ж кривдно, Коль!

- Та чи тебе, Дусь, наш Брівко вкусив,
що в тебе стільки глупоти?
Тут вдень таких удієш фокусів,
додому вернешся - там ти.

Ну і мене відразу, Дусь,
в пивницю тягне тут чомусь,
а там до біса тих спокус, -
ти ж знаєш, Дусь.

Тож краще глянь, які наїзниці!
Береш у руки - маєш річ...
На складі в нас, в колишній ризниці,
така ж працює, Любка Гич.

А в тебе подруги всі, Дусь,
скидаються на тих бабусь:
шкарпетки в’яжуть все комусь...
Гидота ж, Дусь!

- Еге ж, а Клавдя Опанасенко?
А ще свідома ланкова!
Ти сам же ж ліз до тої ясоньки,
та тільки там вже - голова...

А ніж гарчати, гайда, Коль,
кохатись он до тих тополь.
Ти тільки там не напартоль!
Ну, згода, Коль?..