Про кохання не пиши, - не повірю я. Не забув іще оті твої витівки!.. Слухай краще: тут кумишка з Башкирії, якщо хочеш, привезу замість випивки. Я не п’ю тут й не ходжу лобурякою, й щодо їжі - припинив це розорення, бо в молдавця я придбав тобі ракії, бо кохаю я тебе, моя зоренько!.. Був в буфеті: є коняк із Вірменії (це питво таке, либонь, із конятини). Свій червінець міцно стиснув у жмені я й затужився: в тебе як з грошенятами?.. Наш кабан - він тут найперший запліднювач, виставковим льохам перцю завдали ми! Правда, деякі гули: несолідно, бач, наділяти нас обох з ним медалями. Голові скажи про саж - хай полагодить: боронь бог, бронхіт в кнура - це не іграшки! А інакше є у нас свої заходи: крити льох ремонтних - зась, купуй витрішки. Я тут згадую весь час твої присмаки... Приставатиме Дмитро - ти дай ляпасів. З агрономом не ходи, ноги висмикну! Можеш взяти голову прогулятися. Прощавай! У мене в ДУМі побачення: принесуть в бідоні шнапс із Естонії. А на решту вже візьму собі чачі я, - набридаєш-бо своїми настоями! P.S. (тобто, додаток) Тут ще є культурний парк для гуляючих. Це не станція тобі, геть засмічена! Ну, та це тобі, звичайно, до лампочки, бо селючка ти, цілком неосвічена.
© М.В.Шевченко. Переклад, 1992