Кажуть, дуже корисні ялівцеві ягоди, -
пляшку я - для досліду - взяв, відкоркував...
А звідтіль щось вилізло, - жовті очі лагідні, -
чи це сам «зелений змій», чи змія-удав.

Коли я вже розпочав - так доп’ю усяко я,
а за жарти отакі - дуже не подякую!

А воно - курилося, по обійстю гопало,
іскрами стрілялося, наче смолоскип,
й врешті з диму виперло дивне одоробало:
у халаті та чалмі волохатий тип.

Коли я вже розпочав - так доп’ю усяко я,
а за жарти отакі - дуже не подякую!

Бачу, що інтелігент, навіть сумота в очах;
та мені навіщо ця явна манія?..
Тут згадав одне кіно - «Дідуся Хоттабича» -
і завівся: «Пане ібн, як твоє ім’я?!»

Коли я вже розпочав - так доп’ю усяко я,
а за жарти отакі - дуже не подякую!

«Ти - кажу, - облиш оцей скромний погляд награний,
ти давай відповідай: хто тебе заслав?
Сам у пляшку ти поліз, чи - ти в пляшку загнаний?
З чого там ховався ти, та чого ховав?!»

Бородань поклони б’є, промовляє з шаною:
«Я не злодій, не шпигун, чесно, щоб я здох!
А за звільнення моє - задля вас старанно я
відлупцюю хоч кого, можу навіть - двох».

Тут я втямив: він же джин! Упіймав жар-птицю я!
«Ну - кажу йому, - давай, бороду посмич!
Бити пики - далебі, вбога пропозиція,
спершу вип’ємо, адже ж з тебе - могорич!

А потому - щоб щодня був мій день народження,
та збудуй мені метро з хати на базар...»
Ну, а він мені: «Та ні, ми цього не можемо,
крім добрячих стусанів - жодних інших чар».

«Брешеш, нехристе!» - кричу, ну і джин - в амбіцію,
показав свій лівий хук - дійсно, фахівець!..
Я на станцію побіг - там у нас міліція,
хай віддячать за оцей свіжий мій синець.

Ось вони під’їхали та ужили заходів, -
хлопці в наших органах - теж не вахлаки!
В задираки з цього дня - перспективи ахові,
хоч стиска за спиною скуті кулаки.

Що з ним стало? Може, він й досі притягається, -
чим сидіти в посуді, краще - на суді;
а якщо він став боксер й з успіхом змагається -
я по телевізору подивлюсь тоді.