Від запальних газет, чи від гарячки -
примарився мені такий сюрприз:
втекла скульптура Мухіної вскачки;
колгоспниця була заводіячка,
а робітник - хотів за це троячку,
та як серпом отримав - зразу зліз!

Тишком-нишком, диш та цить -
більш ніхто вже не стоїть,
більш ніхто не приїздить,
не чарує, не блищить.

Де сісти голубочкам, гулі-гулі?
Бо тут он - з вихилясом голубці:
гацали в танцювальному розгулі -
й доковзалися врешті, люлі-люлі,
й змоталися, усім скрутивши дулі,
артисти, фізкультурники, митці!

Тишком-нишком, диш та цить -
більш ніхто вже не стоїть,
більш ніхто не приїздить,
не чарує, не блищить.

Тепер на хвіст їм не насиплеш солі
й на голову не капнеш, зазвичай.
Шукають долі, наче вітру в полі;
й гадаю: чи й мені втекти на волю?
От тільки - хто відправить на гастролі?..
Вітай мене, хапай мене, тримай!

Тишком-нишком, диш та цить -
більш ніхто вже не стоїть,
більш ніхто не приїздить,
не чарує, не блищить.