В царстві гномів гегемон
і проводар -
звісно, сам Великий гном,
гном’ячий цар.

Правда, зростом - як малюк,
вдачею - троль,
та страшенний правдолюб
гномський король!

Капосний монарх він був,
хоч і дрібний.
В три дуги підданих гнув,
бо - запальний.

А вночі лякав бабів:
хвать - і трясе!
Але правду він любив
більш за усе.

Може, й щирий з ким-не-ким
хтось тайкома,
а з царем оцим таким -
дурнів нема!

І тоді він звідусіль
блазнів зібрав:
частку правди, сенс та сіль
в жартах шукав.

 
 
 
 

Та з царями - що за сміх?
Справді, не варт:
вже немає блазнів тих...
От вам і жарт!