Колись за Пушкіна міг стрельнути в упор я!
За дуб зелений, за котяру-брехунця...
І от раптово я діставсь до Лукомор’я,
командирований у пушкінські місця.

Мед, чи пиво - я б прийняв...
Й звідкись вони виникли,
хоч у Пушкіна, читав,
тільки вуса вимокли.

Правда, пиво, як на зло,
вже гірчити стало,
та не можна ж, щоб текло
десь куди попало!

Я бачив різне, от, приміром, на вокзалах...
Та тут - я мало що не вистрибнув з кальсон:
зелений дуб стояв увесь в ініціалах,
причім Спартак був, безперечно, чемпіон!

Мед, чи пиво - я б прийняв...
Й звідкись вони виникли,
хоч у Пушкіна, читав,
тільки вуса вимокли.

Правда, пиво, як на зло,
вже гірчити стало,
та не можна ж, щоб текло
десь куди попало!

Й коли я пивом врешті в рот собі уцілив,
отетерілий, звісна річ, не без підстав, -
спіймати спробував когось із старожилів,
але чомусь у цьому облизня спіймав.

Мед, чи пиво - я б прийняв...
Й звідкись вони виникли,
хоч у Пушкіна, читав,
тільки вуса вимокли.

Правда, пиво, як на зло,
вже гірчити стало,
та не можна ж, щоб текло
десь куди попало!

Сміттям загачені незнаємі доріжки,
хаток на ніжках - не буває тут, хоч вий.
Мені назустріч, правда, трапились дві кішки,
прохав казок - але ефект був нульовий.

Мед, чи пиво - я б прийняв...
Й звідкись вони виникли,
хоч у Пушкіна, читав,
тільки вуса вимокли.

Правда, пиво, як на зло,
вже гірчити стало,
та не можна ж, щоб текло
десь куди попало!