Я жадав тебе - аж їв
заздрими очима,
з нетерплячки майже млів,
прагнув невситимо...

Я тебе чикрижив, рвав,
сікти намагався,
шматував тебе, рубав,
і... мій ніж ламався.

Хоч і знав, гарнісінька:
марно ніж ламаю;
хоч і знав: дурнісінько
я тебе жадаю;

хоч і знав: незборна ти,
хоч формально - їжа;
і хоча - рекордна ти,
не така вже й свіжа.

...«Геть!» - скажу по-свійському
й відбивній цій з кісткою,
й куховарству свинському -
вкупі з рекордисткою!