Ну й гітара в мене є - я такий шалений!
Не побачу волі вже через злу фортуну!
Переріжте горло все, переріжте вени -
Тільки не порвіть мені знову срібні струни!

Я зариюсь в землю, згину я без крику -
Хто б це заступився - я такий ще юний!
Влізли мені в душу і шматують дико -
Тільки б не порвали знову срібні струни!

Та гітару понесли, з нею - і свободу, -
Я впирався і кричав - аж дзвеніли луни:
«Ви топчіть мене у грязь, киньте мене в воду -
Тільки не порвіть мені знову срібні струни!»

Що ж це, братці! Та невже десь пропала доля,
Бо щасливих днів нема і ночей бурунних?!
Загубили душу геть і забрали волю, -
А тепер порвали ще мої срібні струни...