Синові Аркадію
Будуть ще і вірші, й математика,
промахи, звитяги чималі...
Ну, а поки - іграшки: солдатики
мапою крокують на столі.

Краще би гравець тримав в казармі їх!
Бачиш, - на війні, як на війні:
втрати є в обох умовних арміях,
там і тут - однаково значні.

Толком не сплануєш так стратегію,
й тактику не визначиш путтям...
Ось нейтральну згарбали Норвегію
орди олов’яних єгиптян.

Лівою рукою Скандинавію
ввергши у воєнне торжество,
блискавично грач рукою правою
відновляє чинне статус-кво.

Змінює Албанія Британію, -
ходять у похід навперемін;
та не може виграти кампанію
жодна з олов’яних цих сторін.

 
 
 
 

 
 
 
 

 
 
 
 

Тут би й Цезар вчув себе ніяково
через неозначеність мети:
з двох боків - солдати всі однакові,
чом же має хтось перемогти?!

В скруті полководець починаючий
від ніким не знаних перепон,
воїнства великі надихаючий
шестирічний мій Наполеон.

Щоб йому спростити пошук істини,
розділив я навпіл всю ту рать,
й половині - форму їхню висинив...
Вранці бачу: сині - всі лежать.

Я дивлюсь на нього в завороженні
і не можу втямити таки:
з чого він обрав у переможені
саме синіх, а не навпаки?