Я вкотре вже лечу Москва - Одеса,
Літак не випускають знову от.
А ось пройшла вся в синім стюардесса, як принцеса -
Надійна, як весь наш цивільний флот.

Над Мурманськом - ні хмарки, хмарки - ні,
Хоч зараз - он, лети в Аддіс-Абебу.
Відкриті Київ, Харків, Кишинів,
І Львів відкрит, мені ж - туди не треба!

Сказали: «Сподіватись - нема сенсу,
Не варто уповать на небеса!»
Затримку ось дають знов рейсу на Одесу:
Тепер - обледеніла смуга вся.

А в Ленінграді - з даху потекло, -
Чом не летіти в Ленінград по небу?!
В Тбілісі - там все ясно, там тепло,
Там чай росте, мені ж - туди не треба!

Я чую: до Ростовів вилітають, -
Мені ж потрібно конче до Одес!
Мені треба туди, куди нас не приймають,
І вже три дні, як відкладають рейс.

Мені - де кучугури намело,
Де завтра снігопад чекають з неба!..
Де-небудь же все ясно і світло -
Там добре так, мені ж - туди не треба!

Нас звідси не пускають, туди нас не приймають, -
Несправедливо - сумно так, - та от
Нас на посадку нудно стюардеса зазиває,
Доступна, як і весь цивільний флот.

Відкрили десь найдальший закуток,
Ледве не далі, ніж Аддіс-Абеба,
Відкрит закритий порт Владивосток,
Париж відкрит, - мені ж - туди не треба!

Злетимо, розпогодиться - всі заборони знімуть!
Лайнер напруживсь, чути визг турбін...
А я не вірю вже ні в що - мене не візьмуть, -
Знову знайдеться безліч тих причин.

Мені - де хуртовини і туман,
Де завтра снігопад чекають з неба!..
Відкрили Лондон, Делі, Магадан -
Відкрили все, мені ж - туди не треба!

Я прав, хоч плач, хоч смійся, - та знов затримка рейсу -
І нас назад в минуле кличе от
Уся струнка, як «ТУ», та стюардеса міс Одеса, -
Що схожа на весь наш цивільний флот.

Знов дають затримку до восьми -
Покірно громадяни засинають...
Все це мені набридло, чорт візьми, -
І я лечу туди, де ще приймають!