Якось ввечері патриції
З’їхались до Капітолію
Щоб новинами ділитися
І хильнути алкоголю.

Натверезу що за бесіди!
Марк-патрицій не митарився -
Пив нектару дози без їди
І жахливо нанектарився.

І під древньою колоною
Вивернув він з вуст прокляття:
«Ох, з поважною матроною
Розійдуся скоро, браття!

Вона сплуталась з поетами,
З глузду злізла на театрах, і
Сновигає за білетами
На приїжджих гладіаторів!

«Я, - кричить, - від безкультур’я
Скоро стану істеричкою!» -
Люта, загалом, як фурія,
Поощряєма сестричкою!

Тільки цикають і шикають...
Ох, налийте знов мені «двійних»!
Бо ж - раби в обличчя вже хихикають.
На війну б мені, нема війни!

Я порушу всі традиції -
Не упоратись з «трофеями», -
Опускаюсь я, патриції,
Гірку дую вже з плебеями!

Їй залишу хату в Персії -
Хай бере сестру-мегерочку,
Я ж на батьківські сестерції
Заведу собі гетерочку.

У гетер хоч все доступніше,
Божевіллю зась у тій красі.
У гетери хай розпусніше,
Зате родичі померли всі.

Там зумію і зцілитися,
І з запою вийду марного!»
...Йшли додому ті патриції,
В заздрощах до Марка п’яного.