А люди нарікали та кричали,
Воліли справедливість відшукать:
- Ми зранку в черзі першими стояли,
А ті, що позад нас, - уже їдять.

Їм пояснили, певне, разів двісті:
- Будь ласка, відійдіть, без кулаків!
Ті, що їдять, напевно, інтуристи,
А ви, мені пробачте, хто такі?

Та люди не мирились, виступали;
Напевне, справедливість не спіймать:
- Ми зранку в черзі першими стояли,
А ті, що позад нас, - уже їдять.

Їм знову пояснив адміністратор:
- Я прошу, відійдіть, без кулаків!
Ті, що їдять, це ж наші - делегати,
А ви, мені пробачте, хто такі?

А люди все кричали та кричали,
Знов справедливість хочуть відшукать:
- Ми зранку в черзі першими стояли,
А ті, що позад нас - чуже їдять.