Ну, ось і зникла дрож в руках,
Уверх - одразу!
Ось в прірву обірвався жах -
Назавжди й зразу.

Для спокою нема причин -
Тримаюсь, щоб не впасти...
Немає в світі тих вершин,
Яких не можна взяти.

Серед неходжених шляхів
Один шлях - мій.
Серед не взятих рубежів
Один - теж мій.

Всі ті, хто тут поліг -
У темряві - маяк...
Серед не пройдених доріг
Одна - моя.

Блакитним сяйвом тут льоди
Завжди политі,
І таїну чужих слідів
Тут бережуть граніти...

І я дивлюсь на ясність ту
Поверх людських голів
І свято вірю в чистоту
Снігів та вірних слів!

Хай промайнуть роки мої -
Я знаю - не забути,
Що тут я сумніви свої
Зумів в собі убити.

Я слухав в шепоті води:
Хай буде вдача, не біда!..
А день... який був день тоді?
А день був - середа!..