Товариші учені! Доценти з кандидатами!
Замучились ви з іксами, заплутались в нулях!
Постійно розкладаєте молекули на атоми,
Не тямите - картопля пропадає на полях.

З гнилля та плісняви бальзам здобуть бажаєте,
Отримуєте корені по двадцять раз на дню.
Ой, доотримуєтесь ви! Ой, ви дограєтесь,
Доки картопля пліснява не згине на корню!

Автобусом до Сходні приїжджаєм,
А там - бігцем - і не стогнати!
Бо ж ми усі картоплю поважаєм,
Якщо із масличком її пом’яти!

Ви станете відомі на Європу всю, єдину,
Якщо з лопатами покажете патріотизм.
А то кагалом звикли ви напасти на пухлину,
Або собаку дослідну на стіл, - це ж бандитизм.

Товариші учені! Кінчайте поножовщину,
Аналізи, досліди й причини!
Сідайте у вантажівки, їдьте на Тамбовщину,
А гамма-випромінювач від вас хай відпочине.

Автобус до Тамбова під’їжджає,
А там - бігцем, і не стогнати!
Бо ж ми усі картоплю поважаєм,
Якщо із масличком її пом’яти!

Ми вас чекаєм з сім’ями, друзями, знайомими.
Всім буде місце, і потім згадуватиме чинно,
Мовляв, Бог з ними, - генами та хромосомами!
Ми працювали дружньо і гарно відпочили.

Товариші учені! Ейнштейни дорогоцінні,
Н’ютони кохані, вас любимо до сліз!
Бо ляжуть в одну землю останки наші тлінні,
Землі - усе єдино: хімікати, чи гною віз.

Автобусом до Сходні приїжджаєм,
А там - бігцем, і не стогнати!
Бо ж ми усі картоплю поважаєм,
Якщо із масличком її пом’яти!

То ж приїздіть, люб’язні, групами, колонами,
Не дивлячись, що хіміки живуть вже без Христа.
Ви там задихнетесь за синхрофазотронами -
А тут така природа, а повітря - красота!

Товариші учені! І не сумнівайтесь, милі:
Як щось у вас не ладиться і на душі - афект, -
Ми вмить заявимось з лопатами та вилами,
Разом всі покумекаєм - й усунемо дефект.

Автобус до Тамбова під’їжджає,
А там - бігцем, і не стогнати!
Бо ж ми усі картоплю поважаєм,
Якщо із масличком її пом’яти!