Щоб не було слідів - повсюди підмели.
Сваріть мене, ганьбіть, одначе заспокойтесь!
Мій фініш - горизонт, а стрічка - край Землі,
Я першим маю буть на горизонті.

З умовами парі погодились не всі
І руки розбивали безтурботно.
Одна з них, головна, - триматися шосе,
По ньому їхати безповоротно.

Намотую я милі на кардан,
І чую гудіння у дротах,
Однак маячить тінь перед мотором -
То чорний кіт, то інший, хтось у чорнім.

Я знаю, мені в колеса палку кинуть.
Здогадуюсь - не зможу завершити кроса.
Я знаю, що мій шлях з усмішкою припинять,
Через дорогу натягнувши троса.

Та я стрілки топлю. На швидкостях таких
Мала піщинка стане наче куля.
І я втискаюся в кермо із сил усіх,
Допоки ще болти не затягнули!

Намотуючи милі на кардан,
Я чую гул в натягнутих дротах.
Гайки закручують. Вперед, щосили!
Бо піднімають трос - якраз де шия.

І плавиться асфальт, протектори горять,
І під грудьми болить від близької розв’язки.
Я розриваю тілом натягнутий канат.
Живий я! Чорні викиньте пов’язки.

Примусив хто мене на це жорстке парі -
У суперечках хитрі, підлі в склоках?
Азарт мене п’янить, та що не говори,
Гальмую на слизьких я поворотах.

Намотую я милі на кардан
На зло канатам, тросам і дротам.
Тих, хто програв, ви заспокойте,
Коли з’явлюся я на горизонті.

Мій фініш - горизонт - до мене не спішить.
Я стрічку не зірвав, і не звучить ще меса.
Хоч трос не розірвав мені хребці на шиї,
Та із кущів стріляють по колесах.

Не бариші мене до гонки привели -
Благання: - Мить піймай, моторний ти!
Пізнай, чи є межа, де край Землі?
Чи, можна, розтягнути горизонти?

Намотую я милі на кардан,
І кулю в скат одержати не дам.
Та - відмовляють гальма. Лине кода!
І горизонт промахую я з ходу.