Сам винний - тому сльози ллю,
Та охаю -
Потрапив в чужую колію
Глибокую.

Я цілі обирав свої
На вибір сам,
І ось тепер із колії
Не вибратися.

Круті, слизькі краї
в тієї колії.

Я кляну, хто проклав шлях оцей, -
Мені увірветься скоро терпець,
Як поганий школяр я відмінюю,
Колією, колії, колію...

Чому так муторно мені?
Нахабний я!
Умови все ж у колії
Нормальнії.

Ніхто не гримне, не притре -
Їзда мов казка.
Бажаєш рухатись вперед?
То руш, будь ласка!

Нема відмови у питві
У цій комфортній колії.

І швидко я себе переконав -
Бо не один туди попав.
Тримати так! Колесо в колесі!
І я доїду, куди всі.

Ось закричав хтось сам не свій
- А ну, пропусти! -
Із колією почав спір
Не з мудрості.

Спалив у ньому запас до дна
Тепла душі.
І полетіли клапана
Та вкладиші.

Та роздовбав усі края,
І ширшою стала колія.

Обірвався його пірует -
Дивака відтягли у кювет,
Аби заднім - не міг заважать,
По чужій колії проїжджать.

Й мені з’явилася біда -
Стартер у змові.
І це тепер вже не їзда,
А совання.

І треба б вийти, підштовхнути,
Душа - не може -
Чи може інший хто-небудь
Хай допоможе.

Дарма чекаю щастя я, -
Чужа ця колія.

Розплюватися б глиною, ржею
З колією цією чужою, -
Тим, що сам я поглибив її,
І надію у задніх згубив.

Мене холодний пройняв піт
Вже до кісток,
І я пройшовся ще вперід
. . .

Дивлюсь - розмили край дощі
Весняні.
Там виїзд є із колії -
Останній!

Грязюку шинами плюю
В оцю чужую колію.

Гей, ви! Задні! Робіть як я!
А це значить - їдьте своєю.
Колія ця - лише моя!
Вибирайтеся іншою колією.