Так повелось - пішли чоловіки,
Й посіви схилились до ніг.
Ось не видно їх вже із вікон -
Розчинились в серпанку доріг.

Випадають із колоса зерна -
Немов сльози колгоспних ланів,
І вітри льодяні та моторні
Холодами подули з щілин.

Ми чекаєм - коней поганяйте!
В добрий час, в добрий час, в добрий час!
Хай попутні вітри вам дують у спини.
А додому скоріш повертайтесь!
Верби плачуть по вас,
І без посмішок ваших всиха горобина.

Живемо ми тепер в теремах,
Туди ходу нікому немає -
Самотина та горе безкрає
Замість вас оселилась в домах.

Свіжість втратила і принадність
Білизна новеньких рубах,
Навіть старі пісні не заладились
І нав’язли у всіх на зубах.

Ми чекаєм - коней поганяйте!
В добрий час, в добрий час, в добрий час!
Хай попутні вітри вам дують у спини.
А додому скоріш повертайтесь!
Верби плачуть по вас,
І без посмішок ваших всиха горобина.

Усе болем єдиним болить,
І зростає весь час безупинно
Одвічний надрив голосіння,
Як відгомін прадавніх молитв.

Ми зустрінемо піших та кінних,
Стомлених, зранених, будь-яких.
Тільки б не похоронки покірні,
Й без надії чекання їх.

Ми чекаєм - коней поганяйте!
В добрий час, в добрий час, в добрий час!
Хай попутні вітри вам дують у спини.
А додому скоріш повертайтесь!
Верби плачуть по вас,
І без посмішок ваших всиха горобина.