Оця ніч мені поза законом.
Пишу вночі - більше тем усім.
Я хапаюсь за диск телефону,
Й набираю бажане 07.

Добрий день, дівчино! Як вас звати? Тома?
Ви - сімдесят друга! Я чекаю! Подих таю я!
Не може бути, повторіть, я знаю - вдома!
Ось і відповідь! Ну, здрастуй, - знову я!

Оця ніч мені поза законом.
Я не сплю, нудьгую за нею.
Не сприйму, що в кредит по талону
Пропонують коханих людей.

Дівчино! Послухайте! Сімдесят друга, вас прохаю!
Чекати не можу, нетерплячка моя.
Всі лінії до біса, я завтра відлітаю!
Ось і відповідь! Ну, здрастуй, - знову я!

Телефон для мене - мов ікона,
Телефонна книга - як триптих.
Оператор стала як мадонна,
Що здатна відстань вкоротить.

Люба дівчино! Не переривайте!
Ви тепер як ангел, тримайтесь алтаря! -
Головне - попереду, чекайте.
Ось і відповідь! Ну, здрастуй, - знову я!

Що, завади з’явилися знову на трасі?
Роблять що реле з ячейкою здаля?
Та, нічого, я чекатиму до Масляни,
Починаючи щовечора з нуля.

07, добрий вечір! Знову я. Що вам?
Ні, не треба. Місто прошу - Магадан.
Слово вам даю, що не буду знову.
Просто друг мій, - взнати, як бідолаха там.

Оця ніч мені поза законом,
Ночі всі у мене не до сна.
Задрімаю - з’явиться мадонна,
Дуже схожа на когось вона.

Люба, дівчино! Я знову, Томо!
Не дочекаюся, годинники стоять.
Так, мене, звичайно, - я, звичайно, вдома! -
Викликаю. Говоріть. - Привіт! Це знову я.