Сняться мені криси, хоботи та біси.
Я їх геть жену, а сам стогну, сварясь,
Та замість них я бачу виночерпія.
Шепоче він: «Чекай у кінці дня -
Вина! І зразу зникне метушня,
Видіння згинуть, серце й передсердя
Відпустять, і зруйнується броня!»
Я знову, і ви тепер мені повірте, я
Так мало прошу замість безсмертя, -
Друга; та ще шлях широкий і коня.
В той день, коли закінчиться життя,
Прошу покірно, голову схиляю, -
Услід не плачте, ради Милосердя!

* * *
Шаную Фауста, чи Доріана Грея,
Але щоб душу - Дияволу - ні-ні!
Чому циганки - ворожби надумали
І смерті день призначили мені?..
Прошу цю дату, Боже, схорони,
Не відмічай в календарі -
Або в останню мить візьми - зміни,
Щоб не чекав я, а ворони не каркали,
І кози жалібно не мекали,
І щоб люди не сміялися в тіні.
Від них, усіх, о, Боже, схорони!
Скоріше б мою душу вже всі вони
І сумнівом, і острахом захекали!

...Так мало прошу замість безсмертя, -
Друга; та ще шлях широкий і коня.
В той день, коли закінчиться життя,
Прошу покірно, голову схиляю, -
Услід не плачте, ради Милосердя!