Багато раз Новий Світ відкритий,
А Старий - розбили на квадрати.
Розкриті таємниці пірамід,
Пішли до біса всі пірати.

Неуки розмножились, як воші,
Все по команді, як військовий стрій.
На «еврику» не має вже надій.
За нові ідеї платять гроші.

Всі мої скелі гладко вітри вибрили,
Спізнився я себе ламать на них.
Все моє золото в Клондайку вибрали,
А чорний прапор мій навічно зник.

Під мулом не знайти казкові струги,
І могікан шукай на стороні.
Мої швидкі піратськії фелюги
Зруйновані лежать на мілині.

Висять кинджали у кутку оселі
У піхвах міцно, не дістать одразу.
Мій пліт папірусний - мою окрасу -
Розбила хвиля на тріски об скелю.

Он із рядів мої партнери вибули,
Збулись їх мрії - жадані пости.
Усі очки високі вони вибили
Й спалили за собою всі мости.

Азартні ігри всюди безупину,
Авантюристів шайки усіх рангів.
По преріях пасуть свою скотину,
Де коні - як пародія мустангів.

Вже відбулися всі мої дуелі,
І чесно я брав участь завжди в них.
Вже постріли луною відгриміли,
Багато їх, не порахуєш всіх.

 
 
 
 

Так, я не встиг сказати: «До бар’єру!»
Однак за залп в Дантеса все віддам.
Що залишилось? Викрасти химеру
З туманного собору Нотр-Дам?

В інші рокй, в століттях, в місяцях
Усі жінки мої вже відкохали.
Всі постілі мої вже позаймали,
Де я бажав кохати наяву і в снах.

 
 
 
 

Друзі пішли скрізь вічність-решето.
Усім дісталась Лета або Прана.
Та смертю природною - ніхто,
Всі - неприродною і дуже рано.

А інші закінчать своє життя,
З чуттям вини, одягнені у плаття.
Кричали не «осанну», а прокляття,
Спокійно чашу випивши буття.

Інші знали, відали, були пророки...
Та всі вони на злеті в певний рік
Відплавали та відпророчили.
А я не встиг. Проґавив я свій зліт.