Неправда, не морок над нами, а так -
Життя наше каталогічне:
Любуємось ми на нічний зодіак,
На танго сузір’їв одвічне.

Обличчя здійнявши, вдивляємось в них,
В безмовності й вічності вираз:
Там доль наших траси й миттєвий наш вік -
Позначені всі невидимістю віх,
Що можуть завжди берегти нас.

Гарячий нектар в холод лютого злий -
Солодкий напій замість грогу, -
Ллє зоряну воду дивак Водолій
У пащу без дна Козерогу.

Всесвітній потік, як закрутистий путь,
То ртутний, то кров наче точно, -
Та, пута рвучи в березня каламуть,
Вже Риби могутні на нерест пливуть
В верхів’я протоків Молочних.

В кінець розстрілявся грудневий Стрілець,
Вже й рухи для списів невправні, -
І от без страху може бігти Тілець
На трави просвітлені травня.

І марить у серпні Лев, що зголоднів,
Квітневим Овном та й ночами.
А в червень - злітають аж до Близнюків
Із Діви зірок найніжніші із дів,
Мов гойдалками, Терезами.

От промені вцілили в мороку сон,
Як нить Аріадни важливі, -
Та Рак таємничий, як і Скорпіон -
Віддалені і нешкідливі.

На свій зодіак з нас ніхто не горлав -
Хіба ж небо лайки боїться! -
А просто із неба сузір’я дістав
Та їх у коштовний метал вкарбував -
І кожен узнав таємницю.