Хто сказав: «Погоріло рілля,
Смерть у спалену землю вселилась!»
Хто сказав, що померла Земля?
Ні, вона лиш на час зачаїлась!

Материнства не взяти в Землі
Аж ніяк, як і глибу у моря.
Ні, Земля не згоріла в вогні!
Це вона почорніла від горя.

Наче розрізи, шанці лягли,
Вирви - начебто рани світання.
Вкрай оголені нерви Землі
Знають всі позаземні страждання.

Вона витерпить все, бо жива, -
Не записуйте Землю в каліки!
Хто сказав, що Земля не співа,
Що вона оніміла навіки?!

Вона знову крізь стогін руша,
І кричить з ран своїх та віддушин,
Бо Земля - то є наша душа, -
Не втоптати чоботями душу!

Ні, Земля не згоріла в вогні!
Це вона лиш на час зачаїлась...