Зі світлом рвуся крізь очей мільйон,
Знов розпочавши звичні процедури:
До мікрофону встав, як до ікон...
Ні-ні, сьогодні так - до амбразури.

І мікрофону не до серця я -
Так, голос мій будь-кому вуха крає, -
Я певен, якщо в ньому є брехня -
Підсилить він брехню оту до краю.

Б’ють під ребра промені від рампи,
Світять злісно ліхтарі та лампи,
І засліплюють прожектори, -
Світ жари!.. Жари!.. Жари!..

Сьогодні особливо я хриплю,
Але не ризикну змінити тону, -
Бо якщо я душею покривлю -
Він ту криву не виправить до скону.

Гостріша гостряка ця бестія -
Слух досконалий, чує фальш до йоти, -
Йому начхати, що не в формі я, -
Нехай я вірно проспіваю ноту.

Б’ють під ребра промені від рампи,
Світять злісно ліхтарі та лампи,
І засліплюють прожектори, -
Світ жари!.. Жари!.. Жари!..

Цей мікрофон, на шиї, на гнучкій,
Немов зміюка, головою вертить:
Замовкну лиш - і жало біля вій, -
Співати треба до самої смерті.

Не ворушись, не рухайся, не смій!
Я бачив жало - ти змія, я знаю!
І я - неначе заклинатель змій:
Я не співаю - кобру заклинаю!

Б’ють під ребра промені від рампи,
Світять злісно ліхтарі та лампи,
І засліплюють прожектори, -
Світ жари!.. Жари!.. Жари!..

Зажерливістю схожий з пташеням,
Вихоплює він з роту мого звуки,
Втелющить в лоб свинцю він дев’ять грам, -
Не захищусь - гітара в’яже руки!

І знов усе триває без кінця!
Чим стане мікрофон в наступній миті?
Тепер він - як лампада край лиця,
Але я не святий, і він не світить.

Б’ють під ребра промені від рампи,
Світять злісно ліхтарі та лампи,
І засліплюють прожектори, -
Світ жари!.. Жари!..

Я невигадливий в акордах та словах,
Та лиш з правдивого зіб’юся тону -
Мене нещадно хлище по щоках
Тінь нерухома цього мікрофону.

Зі світлом рвуся крізь очей мільйон,
Знов розпочавши звичні процедури:
До мікрофону встав, як до ікон...
Ні-ні, сьогодні так - до амбразури.

Б’ють під ребра промені від рампи,
Світять злісно ліхтарі та лампи,
І засліплюють прожектори, -
Світ жари!.. Жари!..