- Ой, Вань! Дивися, знову клоуни!
А брешуть - рота хоч зашей!
Такі упітані, годовані,
А морди - як у алкашей.

А той - он схожий, правда, Вань,
На шуріна - та ж сама п’янь!
Ні-ні, ти глянь, ні-ні, ти глянь, 
Я, правда, Вань!

- Та не чіпляйся, Зін, до шуріна!
Який не є, а все ж - рідня!
Сама намазана, прокурена...
Дивись, дождешся тріпаня!

А чим базікать даром, Зін,
Зганяй в рекламу в магазин.
Не підеш? Ну, тоді один.
Посунься, Зін!

- Ой, Вань, дивися, знову карлики,
Одягнені від пуп-маш’є.
На нашій бувшій швейній фабрикі
Навряд чи хто таке пош’є.

А в тебе, Вань, їй-Богу, Вань,
Друззя усі - така вже рвань!
І мутінь п’ють у саму рань!
 

- Мої друззя хоч не в болонії,
Проте, не крадуть із казни.
А мутінь п’ють із економії,
Із ранку хоч - та за свої.

А в тебе у самої, Зін,
Був приятель з заводу шин,
Так той вабще хлистав бензин.
Згадай же, Зін!

- Ой, Вань, дивись, а он папугочки.
Повторюють те ж саме: «Ку!..»
А хто отам у куцой юбочкі?
Я хочу теж собі таку!

Як будуть гроші - правда, Вань,
Ти теж мені таку сваргань...
Ну, шо «Отстань»? Ну, знов «Отстань»?
Обідно, Вань!

- Уже ти краще би помовчала:
Накрились гроші за квартал!
Сама ж не раз на службу скаржилась -
Хазяїн наш на всіх наклав!

До того ж, тую юбку, Зін,
Тобі надінь - на ніс один.
Тобі потрібна - із аршин!
Де гроші, Зін?

- Ой, Вань, умру від акробатика:
Як оборудки вміло склав.
Колись завцеха наш, пан Савтюхов,
Так в презентації стрибав...

А ти додому прийдеш, Вань,
Закусиш - й знову на диван,
А в голові - один дурман.
Ти шо, Іван?

- Ти, Зін, на грубість нариваєшся,
Все ображаєш і шипиш.
За день і так наприкладаєшся,
Додому прийдеш - ти сидиш...

Ну, і мене, звичайно, Зін,
Відразу тягне в магазин,
А там друззя. Ти ж знаєш, Зін, -
Не п’ю один!

...Ого, однак, ота гімнасточка
Що витворяє, хоч в літах!
В «Макдональдзі» на місці «Ласточкі»
Офіціантка може так.

А в тебе подруги всі, Зін,
На ринку - з літа і до зим.
Від їх тупих базарних мін
Дурієш, Зін...