І чому все не так? Наче все як завжди:
Небеса все ще над головою,
Той же ліс, те ж повітря, потоки води,
Тільки він не вернувся із бою.

Не збагнути, хто ближчим до істини був
В суперечках без сну і спокою,
Як бракує його я одразу відчув,
Коли він не вернувся із бою.

Він невчасно мовчав і співати не вмів,
А про вічне казав із журбою,
Я не спав усю ніч... Він світанок зустрів,
А тепер не вернувся із бою.

Та вся біль не у тім, що не вистачить сил,
Я помітив, що нас було двоє,
Наче вогнище вітер зненацька згасив,
Коли він не вернувся із бою.

Нині вирвалась, наче з полону, весна,
Я за звичкою - Друже! - звернувся,
Залиши запалити - лиш тиша сумна:
Вчора з бою він не повернувся.

Не залишать полеглі всіх нас у біді,
Наші мертві тугою сповиті.
Віддзеркалює ліс небеса молоді,
І дерева - відлуння блакиті.

Нам і стіни землянки були не тісні
І наш час не ділився надвоє.
Як самотньо тепер, бо здається мені,
Що це я не вернувся із бою.