Жив я з матір’ю та батьком
На Арбаті, - тут би так...
А тепер лежу я ранком
Сам на ліжку у бинтах.

І ніщо вони не можуть -
Медсестра та білий світ.
Вмер сусід мій, що праворуч,
Що ліворуч - поки ні.

Але раптом серед ночі
Той, ліворуч що мені,
Проказав: «Послухай, хлопче,
Без ноги ти ж зовсім!» - Ні!

Як же так! Неправда, хлопці!
Він, мабуть, пожартував.
«Ми відріжем тільки пальці» -
Лікар так мені казав.

Але той, котрий ліворуч,
Все сміявся й жартував,
Уночі лежавши поруч,
Лиш про ногу він казав.

Він знущався, що не встану,
Не побачу я жони.
Як хотів тоді я глянуть
На себе зі сторони!

Якби був я не каліка
Та спускатися міг вниз -
В мене б точно той шуліка
Вже давно би землю гриз.

Я благав до всіх, хто поруч,
Показать яким я став.
Жив би ще сусід праворуч -
Він би правду всім сказав.