Нам ні на що сюжети та інтриги, -
Бо все ми знаєм, наче отченаш.
Наприклад я не знаю краще книги
Ніж карний кодекс кримінальний наш.

Якщо мені свербить, або не спиться,
Чи то з похмілля зовсім спав з лиця -
Відкрию кодекс просто, для годиться,
Й не зупинюсь, читаю до кінця.

Я не давав товаришам поради,
З розбоєм вже давно вони на ти.
Ось тільки що я прочитав та радий,
Що їм дадуть не більше десяти.

А сторінки шепочуть, як пророки,
І в душу б’ють сильніше, ніж роман -
В них є бараки, довгі, наче строки,
Скандали, бійки, карти і обман...

Хай сто років рядків цих не побачу! -
Бо в кожнім вчути горе довелось.
Надією легку статтю позначу:
Бо з нею ще щасливим стане хтось!

І біль тривожно зазирає в очі,
Коли свою статтю читаю в томі тім,
І кров у скронях ломиться, стукоче,
Як «мусори», коли приходять в дім.