Між свічок, молитов, між ікон і розп’ять,
Серед книг «книжні» діти не знали війни.
Між воєнних трофеїв і мирних багать
Їм нестерпно було від своєї біди.

Їхній вік, їхній побут -
не радість для них,
Від образи до злоби
дороги вели,

Були бійки до крові,
подерті штани.
Їм герої книжкові
посіли думки.

На чолі краплі поту і мокрі чуби,
Було млосно у грудях від плетива фраз.
І п’янив наші голови шал боротьби,
З пожовтілих сторінок вселявся у нас.

Завивання ненависті,
Сила молитв,
Брязкіт зброї, атака -
То зваба для нас.

Зрозуміти хотіли,
Не знаючи битв,
В чому сутність Межі, що
У слові «наказ».

Ті криваві побоїща смутних часів...
Були зрадники й є, вистачає іуд -
То пожива для наших маленьких голів,
В своїх іграх дитячих вершили ми суд.

Ми по свіжих слідах
За злочинцями йшли.
Найпрекрасніших дам
Ми кохати могли.

Ми - опора для друга,
Для ближнього теж,
Бо на ролі героїв
Називали себе ж.

Тільки в мрії не можна назовсім втекти.
Вік короткий забав - скільки болю кругом.
З мертвих рук, що натомлені від боротьби,
Візьми зброю і стань у бою вояком.

І піднявши ще теплий
Зазубрений меч,
У кольчузі і в латах
Ти спробуй вагу

Від обов’язку завжди
Стояти за честь
І вступи в справжній бій,
У свою боротьбу.

Якщо поряд впаде твій поранений друг,
І над першою втратою сльози проллєш,
І коли ти без шкіри залишишся тут
Через те, що убили його - не тебе,

Зрозумієш, що взнав,
Відрізнив, відшукав
По оскалу забрал,
Що це смерті оскал.

Зло й брехня - подивись:
Їх обличчя бридкі,
А позаду завжди
Чорні круки й кістки.

Якщо шлях прорубав ти батьківським мечем
І солону сльозу ти на вус намотав,
В нелегкому бою був хорошим бійцем, -
Ти потрібні книжки у дитинстві читав.

Якщо м’яса з ножа
Ти не їв ні шматка,
Стояв осторонь завжди -
«Знайшли дурачка!»

І з негідником, катом
До бою не став,
Значить, просто в житті
Основного не мав.