І знизу лід, і зверху. Маюсь поміж.
Пробити верх, чи пробуравить низ?
Звісно, виплисти й не згубить надію,
А там, - за справу, у чеканні віз.

Лід наді мною, надломись і трісни!
Я весь в поту, як орач від сохи,
Вернусь до тебе, як човен із пісні,
Пам’ятаю все, і старі вірші.

Мені менш ніж піввіку - сорок з лишнім,
Дванадцять літ живу, мене ти з Богом зберегли,
Є й, що заспівати перед Всевишнім
І є, чим оправдатись перед ним.