Виходу фатального я не люблю
І від життя ніколи не втомлюсь.
Й різні пори року я теж не люблю,
Пісні веселі як співать боюсь.

Цинізму відкритого я не люблю,
В захопленість не вірю, та іще -
Коли в листах моїх я чужого застаю,
Заглядуючого через плече.

Я не люблю, коли наполовину,
Або ж як перервали діалог.
Я не люблю, коли стріляють в спину,
Я також протии пострілів у лоб.

Ненавиджу плітки я типу версій,
Червів сумніву і шани голку.
Або - коли весь час проти шерсті,
Або - коли залізом по стіклу.

Впевненості ситої я не люблю, -
Хай краще відмовлять гальма.
Що слово «честь» забуте, теж не люблю,
І що за очі наклепи, як більма.

Коли я бачу поломані крила, -
Нема жалю у мене, й неспроста.
Я не люблю насилья і безсилья, -
Ось тільки, жаль, розп’ятого Христа.

Коли боюся, себе я не люблю,
Мені прикро, й коли невинних б’ють.
Як лізуть мені в душу я не люблю,
А тим більше, коли в неї плюють.

Я не люблю манежі і арени:
На них мільйон міняють по рублю,
Хай в майбутнім великі переміни, -
Цього я ніколи не полюблю!