Мені вечори запалюють свічі
І образ твій оповиває дим, -
І знати я не хочу, що час лічить,
Що все проходить разом з ним.

Я більше не звільнюся від спокою:
Все, що було на душі, на рік вперед, так, -
Не відая, вона взяла з собою -
Спочатку в порт, а потім у літак.

Мені вечори запалюють свічі
І образ твій оповиває дим, -
І знати я не хочу, що час лічить,
Що все проходить разом з ним.

В душі моїй пустельная пустиня, -
Чому ж стоїте над душею пустою!
Обривки пісень там і павутина, -
А усе інше вона взяла з собою.

Мені вечори запалюють свічі
І образ твій оповиває дим, -
І знати я не хочу, що час лічить,
Що все проходить разом з ним.

В душі моїй всі цілі без дороги, -
Понишпорте в ній і знайдете лиш
Дві напівфрази, два півдіалога, -
А усе інше - Франція, Париж.

Мені вечори запалюють свічі
І образ твій оповиває дим, -
І знати я не хочу, що час лічить,
Що все проходить разом з ним.