Тут лапи в ялин холітає вага,
Щебечуть птахи полохливо.
У лісі живеш - у нім чари й пітьма,
І звідти піти неможливо.

Нехай сохне на вітрі білизна черемх,
Хай бузки опадають дощами.
Все одно заберу тебе звідси тепер
До палацу із сопілкарями.

Сховали на тисячу літ чаклуни
Твій світ у незриму завісу.
І думаєш ти: кращих місць не знайти
Від вкритого чарами лісу.

Хай не буде уранці роси на листках,
Місяць в сварці нехай з небом хворим.
Все одно я тебе віднесу на руках
В світлий терем з балконом на море.

В який тижня день, у годині котрій
Ти вийдеш до мене лякливо?
Коли ми гайнем по високій траві
Туди, де знайти неможливо?

Украду, лиш крадіжку за зло не сприймай,
Не даремно ж я тут стільки лазив?
Ти погоджуйсь хоча б на у курені рай,
Якщо зайнятий терем з палацом!