Я не люблю фатального результату,
Від життя ніколи не втомлююся.
Я не люблю будь-який час року,
Коли веселих пісень не співаю.

Я не люблю відкритого цинізму,
У захопленість не вірю, і ще -
Коли чужий мої читає листи,
Заглядаючи мені через плече.

Я не люблю, коли - наполовину
Або коли перервали розмову.
Я не люблю, коли стріляють в спину,
Я також проти пострілів в упор.

Я ненавиджу плітки у вигляді версій,
Хробаків сумніву, почестей голку,
Або - коли весь час проти шерсті,
Або - коли залізом по склу.

Я не люблю впевненості ситої, -
Вже краще нехай відмовлять гальма.
Прикро мені, що слово «честь» забуте
І що в честі наклепи за очі.

Коли я бачу зламані крила -
Ні жалю в мені, і неспроста:
Я не люблю насильство і неспроможність, -
Ось тільки шкода розіпнутого Христа.

Я не люблю себе, коли я боюся,
Прикро мені, коли безневинних б’ють.
Я не люблю, коли мені лізуть в душу,
Тим більше - коли в неї плюють.

Я не люблю манежі і арени:
На них мільйон міняють по рублю,
Нехай попереду великі зміни -
Я це ніколи не полюблю!