- Ой, Вань, дивись, які клоуни!
Рот - хоч зав’язочки приший...
Ой, до чого, Вань, розмальовані,
І голос - як у алкашів!

А той схожий - ні, правда, Вань, -
На шурина - така ж п’янь.
Та ні, ти глянь, ні-ні, ти глянь, -
Я - справді, Вань!

- Послухай, Зіно, не чіпай шурина:
Який не є, а він - рідня!
Сама намащена, прокурена -
Гляди, дочекаєшся у мене!

А чим базікати - взяла б, Зіно,
У антракт зганяла в магазин...
Що, не підеш? Ну, я - один, -
Посунься, Зін!..

- Ой, Вань, дивись, які карлики!
У джерсі одягнені, не в шевйот, -
На нашій п’ятій швейній фабриці
Таке навряд чи хто пошиє.

А у тебе, їй-богу, Вань,
Ну всі друзі - такі голодранці,
І п’ють завжди в таку рань
Таку погань!

- Мої друзі - хоч не в болонії,
Зате не тягнуть з сім’ї, -
А гидоту п’ють - з економії:
Хоч уранці - та на свої!

А в тебе самої-то, Зіно,
Приятель був із заводу шин,
Так той - взагалі хлебтав бензин, -
Ти пригадай, Зін!..

- Ой, Вань, дивись-но - папужки!
Ні, я, їй-богу, закричу!..
А це хто в короткій маєчці?
Я, Вань, таку ж хочу.

В кінці кварталу - правда, Вань, -
Ти мені таку зваргань...
Ну що «відчепися», знову «відчепися»,
Прикро, Вань!

- Вже ти б, Зіно, краще помовчала б -
Накрилася премія в квартал!
Хто мені писав на службу скарги?
Не ти?! Та я ж їх читав!

До того ж, цю майку, Зіно,
Тобі напнути - ганьба одна.
Тобі шиття піде аршин -
Де гроші, Зін?..

- Ой, Вань, помру від акробатика!
Дивись, як крутиться, нахаба!
Завцеха наш - товариш Сатіков -
Нещодавно в клубі так скакав.

А ти прийдеш додому, Іван,
поїси, і відразу - на диван,
Чи он, кричиш, коли не п’яний...
Ти що, Іване?

- Ти, Зіно, на грубощі нариваєшся,
Все, Зіно, образити норовиш!
Тут за день так наперекидаєшся...
Прийдеш додому - там ти сидиш!

Ну, і мене, звичайно, Зіно,
Весь час тягне в магазин, -
А там - друзі... Адже я ж, Зіно,
Не п’ю один!