Хто сказав: «Все згоріло дотла,
Більше в землю не кинути сім’я!»
Хто сказав, що померла Земля?
Ні вона лиш на час притаїлась!

Материнства не взяти в Землі,
Не відняти, й не вибрати моря.
Хто повірить, що спалять її,
Ні вона почорніла від горя.

Як розрізи, траншеї лягли,
Вирви там - немов рани все зяють,
Та оголені нерви Землі
Неземне те страждання вже знають.

Вона винесе все, пережде, -
Не записуйте Землю в каліки,
Хто сказав - не співає Земля,
Що вона замовчала навіки?!

Ні! Дзвенить, глушить стогни вона,
З усіх ран своїх і продуховин,
А Земля - вона наша душа,
Чобітьми тут не витовчеш душу.

Хто повірив, що Землю спалили?!
Ні, вона притаїлась на час...