В ресторані на стінах висять тут і там -
«Три ведмеді» і «Витязь». Стривайте...
За столом одинокий сидів капітан,
«Дозвольте?» - спитав я. - «Сідайте!

...Запали!» - «Ви пробачте, “Казбек” не палю...»
«Добре, випий, - скоріше дай посуд!
Але доки принесуть... Пий, тобі я кажу!
Будь здоров!» - «Твердо вірю, що буду!»

«Саме так, - захмелівши, казав капітан, -
Гарно п’єш ти горілку, одначе,
А чи бачив зблизу кулемет, або танк?
А чи біг у атаку, юначе?

В сорок третім, під Курськом я був старшиною, -
За моєю спиною - таке...
Брате, всяке було за моєю спиною,
Щоб спокійно ти жив. Це усе!»

Він сварився і пив, він про батька питав,
Та кричав, задивившись на блюдо:
«За падлюку-тебе півжиття я віддав, -
Ти життя пропікаєш, іуда!

А гвинтівку тобі, та погнати у бій!
Ти горілку тут хлищеш зі мною!...»
Я сидів як в окопі тоді, сам не свій -
Там, де був капітан старшиною.

Він все більше хмелів, я - за ним по п’ятам, -
Тільки в самім кінці тій розмови
Я образив його, - я сказав: «Капітан,
Ти ніколи не будеш майором!...»