Здрастуй, Коля, милий мій, чоловік коханий!
На початку я привіт хочу передать.
Ось приїдеш ти, боюсь, діловий, ошатний,
Не додому, а в партком будеш звітувать.

Як поїхав ти, я - в крик. Баби прибігали:
«Ох, розлуку, цю мені - не перенести!..»
За тобою так ревла, що мене тримали, -
Хоч причин не нудьгувать можа б і знайти.

Тут ось Пашка прибігав кум твій окаяний.
Ледве-ледве не дала - ще тремчу, повір!
Він три дні вже, зазвичай, ходить злий та п’яний, -
Перед тим, як приставать, п’є, мов дикий звір.

Ти, базікають, там взяв премію велику,
Ніби Борька, наш бугай, перший Чемпійон!
До бандита отого, я ревную дико
і люблю тебе сильніш, ніж отей далдон

Снилось, ніби захворів, п’яний геть й похмурий;
Якщо думаєш чого - так не муч себе:
З агрономом я пройшлась, тільки ж я не дура, -
Говорила я весь час, як люблю тебе.

Я-то - добре, а ось ти? Хай їм буде пусто!
Тут недавно приїжджав керівник один,
Так в столиці, каже він, секс лиш да розпуста,
Та й жінок, як не крути, більше, ніж мужчин.

Ти вже, Коля, там не пий, будеш пити вдома;
Тут ти можеш хоч би що, можеш - хоч в запій.
Окрім тебе я ні-ні, навіть з агрономом,
Хоч культурний чоловік й не такий дурний.

У комору дощі тече - бо дірява, вірно?
Вже не сила без тебе й незатишно буть.
Будь-який, та приїжджай, бо люблю безмірно!..
Якщо можеш, напиши, що там продають.