Жив при мамі я, й при таті, -
На Арбаті, ще б отак.
А тепер я - в медсанбаті,
У палаті, весь в бинтах.

Що нам слава, як є поруч,
Найгарніша з медсестер!
Вмер сусіда, що праворуч,
Що ліворуч, ще не вмер.

І от якось серед ночі
Я ліворуч чув слова,
Він мені промовив: «Хлопче,
В тебе, глянь, ноги нема!»

- Як же так! Неправда, братці. -
Мабуть, він пожартував!
«Ми відріжем тільки пальці», -
Лікар так мені казав.

Та сусіда, що ліворуч,
Без зупинок хихотів,
Навіть в мареві він поруч
Все про ногу говорив.

Наголошував: «Не встанеш,
Що до жінки не дійти!
Бачив ти себе, товариш,
Який красень нині ти!»

Якби міг, то я власноруч
З ліжка якось би да зліз -
Я б сусідові, ліворуч
Просто горло перегриз!

Все просив в сестрички: «Вируч,
Покажи, яким я став...»
Жаль, що вмер сусід праворуч,
Він би правду розказав.