Не хватайтесь за чужі ви талії,
Як втекли з подружніх ніжних рук.
Ви згадайте те, як до Австралії
Підпливав покійний нині Кук.

Як там, розмістившись край азалії,
Безперервно з ночі до зорі
Поїдали в сонячній Австралії
Майже всіх нечемні дикарі.

Чого аборігени з’їли Кука -
Мовчить наука, мовчить наука.
Он логіка - найкраща запорука -
Були голодні, то й з’їли Кука!

Є варіант - їх вождь Велика Бука
Кричав, що гарний кок на судні того Кука,
То й помилися. Про те мовчить наука -
Хотіли кока, а з’їли Кука.

І не було в тім ані фокусу, ні трюку,
Зайшли без стуку, зайшли без звуку,
У хід пішла дубинка із бамбуку,
Бабах в макітру, й немає Кука!

І припускають також вчені-роботяги,
Що Кука з’їли із великої поваги,
А ними керував шаман - падлюка:
«Давайте, хлопці, хапайте Кука,

Хто покуштує без цибулі Кука,
Той сильним стане, то ж бо - запорука»,
Якийсь-то взяв у руку каменюку,
Жбурнув - гадюка! Й немає Кука.

От дикуни собі й ламають нині руки,
Щити з ножами, а також луки,
Спалили всі дубинки із бамбука...
Жалкують, певно, що з’їли Кука!