Тільки прилетіли - зразу й сіли.
«Фішки» всі стоять заздалегідь.
Фоторепортери налетіли -
Лізуть й з пантелику хочуть збить.

Вам мене здолати й думать годі,
Репортерам з ніг мене не збить.
Не майстерність стане у нагоді:
Шиферу дійти тут при народі
Не дано, чим буду я ходить.

Хай розпочинать цьому «огиру»,
Кажуть, що він білими мастак!
Ходить він з Є-2 на Є-4 ...
Це мені знайоме чимсь...Так-так!

Хід за мною. Треба діять, Сєня, -
Навмання робити щось, прикинь...
Королева - наче навіжена:
В різні боки ходить, як скажена,
І, неначе «Г» стрибає кінь.

Ех, спасибі другу з мого цеху,
Що навчив, як ходять, як здають...
З’ясувалось згодом, що я легко
Розіграв класичнійший дебют!

 
 
 
 
 

Як би мені вибрать без промашки?
Кухаря ось тут я пригадав.
Пішаків на чарки змінить важко,
А то б час зірковий мій настав

Бачу, що «виделку» мостить хитро,
Хоче він ферзя змолоти - хрясь...
Під таку ось закусь - ще б й півлітра!
Та пияцтву в матчу нині - зась.

Я голодний, виходу не знаю:
Тут у них лиш кава, та омлет, -
Колами в очах клітки стрибають,
Королів я за тузів сприймаю,
І з дебютом плутаю дуплет.

Є прикмета - от і ризикую:
Як я вперше, буде тож везти.
Я його замучу, зашахую -
Мені б дамку тільки провести!

Зволікаю. Певно - наче вата.
Треба щось там бити - вже пора!
Бити ж чим? Турою - страшнувато,
В щелепу - мабуть, ще ранувато,
Та й незручно - перша це ж бо гра.

...Він руйнує захист дуже хвацько -
Цей старий індійський, валить вщент, -
Це мені нагадує зненацька
Індо-пакистанский інцидент.

Та дарма жартує з нашим братом -
В мене ж міра є, їх навіть дві:
Якщо схоче вирішить все матом,
То його - через стегно з захватом,
Або - хід конем по голові.

Розумію, можна щось зробити -
Як то кажуть, все ще на мазі:
В шахах і пішак спроможний вийти -
Як він потренується - в ферзі!

Шифер став до хитрощей вдаватись:
То він встане, пробіжить, й назад,
Турами вже хоче обмінятись.
Ще б йому мене не налякатись,
Лежачи ж бо жму сто п’ятдесят!

Я його фігурку зміряв оком,
А коли оголосив він шах -
Одгорнув я біцепс свій, нівроку,
Й навіть зняв для певності піджак.

І зненацька в зал підкралась тиша,
Він побачив, що я вже встаю...
Мабуть, йому стало не до фішок -
І розхвалений надмірно Фішер
Зголосився визнать... нічию.