При артобстрілі лиш годину нам дають,
Годину, - ще живе піхота трішки.
Для справ важливих ще година може буть:
Кому - до ордена, ну, а кому - до «вишки».

За цю годину щось не пишуться рядки.
Молись богам війни - артилеристам!
Бо ми - не просто так, ми - штрафники,
То й не напишемо: «Вважайте комуністом».

Перед атакою сто грамів? То мура!
Своє ми випили ще давно, в гражданку.
Тому, як завжди, не горланимо «Ура!»,
Зі смертю бавимось ми зазвичай в мовчанку.

У штрафників один закон, один кінець -
Рубай-коли німецького бродягу!
Як не впіймаєш в груди ти свинець,
Медаль на груди зловиш «За відвагу».

Прикладом бий, а ще й рукою бий -
Підходить все, щоби тих німців знищить.
Як після бою ти залишишся живий,
Гуляй, голото, від рубля і вище!

Вважає ворог, що ми трупи й дикуни.
Він спалює ліси, міста й райони.
Нехай дерева заготує для труни -
Ідуть в атаку знов штрафні лиш батальйони.

Ось шість нуль-нуль, час істини настав.
Ну, бог війни! Давай - гати ще трішки!
Для справ важливих ще година може буть:
Кому - до ордена, а більшості - до «вишки».