Ну от і все! Скінчився сон глибокий! Ніхто ніщо вирішувать не має! Я зараз йду окремо, одинокий, По полю льотному, з якого вiдлітаю! Відвідаю надводну я обитель, Що кораблем прозвали інші люди. Мій капітан, мій друг і покровитель! Давай з тобою щось хоча б забудем! Забудемо що-небудь - це важливо! Все - жінку, iз якою ми знайомі! Все пам’ятать - це просто неможливо. Так це і не потрібно, нащо - хто ми?
© Володимир Туленко. Переклад, 2020