Плод побачили той, що не зрiв, не зрiв,
Потрусили за стовбур - i впав, вiн впав...
Пісня тим, кого вабив спів, лиш спів,
Голос маючи, хто не спiвав, бо не знав.

Може з долями вряди-годи, нелади,
Та ймовірність у випадка дуже мала, замала,
Струна туго враз на лади, лади
Дефективно iз вадами себе втягла.

Він несміливо - з ноти "до",
Й не доспівав її нi “до”...

Недозвучав його акорд, акорд
Й нікого вiн не надихав...
Собака гавкав, та на мишей кіт
полював...

Як смішно! Смішно все одно, одно!
Він жартував, та вже не так, як вмiв,
Недорозпробував вино
І навіть недопригубив.

Розпочать суперечку лиш тiльки вспiв, успiв
Iз пiдозрою та похвапцем, похапцем
Як краплинами з пор не потiв, не потiв,
А з-під шкіри зникла душа iз кiнцем.

Лиш почав вiн дуель в цій порi, порi
Ледве-ледве, лиш як приступив, приступив.
Лише трохи позначився в грі,в цiй грi,
І рахунок суддя поки ще не відкрив.

Хотів вiн знать все від і до,
Та не дістався він нi до ...

I нi до вiдповiдi, ні до дна, до дна
Не докопався до глибин,
І ту, яка лише одна,
Не долюбив, не долюбив, не долюбив, не долюбив!

Як смішно так, як вiн смішить, смiшить?
Він поспішав, й недоспiшив.
Залишилось все ще дорiшить,
Все, що вiн ще не довирiшив.

В буквi кожнiй немає брехнi -
Він за складом був тiльки слуга, слуга
Вiн писав вірші їй на снігу, на снiгу -
Та нажаль, завжди тануть сніга, снiга.

Але в день той ще був снігопад, снiгопад.
І свобода на допис в снігу.
А великі сніжинки та град
Він губами хапав на бігу.

До неї в срібному ландо
Він не добрався з від i до...

Ще й не добіг, бігун-гінець,
Не долетів, й не доскакав,
Знак зоряний його - Тiлець -
Чумацький Шляхом хлеботав.

Як смішно, смішно на бiгу,
Секунд бракує стiльки лiт, -
Відсутня ланка в ланцюгу -
І недоліт, і недоліт, i недоліт...

Смієтеся ви, напослiд? Чи слiд?
Вам смішно, і мені навскид.
Кінь на скаку і птаха вліт, -
З вини чиєї все врозлiт? Врозлiт!