Ось, зникла дрижа у руках,
Наверх, наверх!
Ну ось, зірвався в прірву страх
І зник тепер.

Не зупинити часу плин,
Ми будем жить,..
І вже нема таких вершин,
Що не скорить!

Серед несходжених шляхів
Один десь мій,
Серед невзятих рубежів
Є той, що мій!

А імена, хто тут поліг,
Сніги таять...
Про сум непройдених доріг
Вітри гудять!

Блакитним променем льодів
Весь схил блищить,
І таємницями слідів
Граніт просік...

А я дивлюся на мету
поверх голів,
І свято вірю в чистоту
Вершин та слів.

Хай промайне чимало днів -
Життя летить,
Але в цю мить я тут зумів
Свій острах вбить.

У тихім шепоті води
Стікла біда,
А день, який усе змінив?
Так. Середа.