А я кохаю Вас...
Вiдкрито й повсякчас.
Не “після” і не “до” в промінні я згоряю.
Ридма й розрегочась, кохаю я в цей час,
В минулому - не хочу, в майбутньому - не знаю.

В минулому “любив” -
Як сум був вiд могил,
Як ніжнiсть, - я без крил, й мене стриножать,
Хоча поет поетів говорив:
“Я вас кохав, любов ще, бути може...”

Так кажуть про покинуте й відцвіле -
І в цьому є поблажливість i cпівчування,
Неначе перед стратою якомусь королю.
Є в цьому й жаль про вмерле й онiмiле,
Що прагнуло, й стрімке надiй вмирання,
I, як невіру в те, що “я люблю”.

Кохаю Вас тепер
Безмірно, я мон шер,
Мій вік стоїть, я згас, - та вен не переріжу!
У час цей, у продовженні, тепер
Минулим я не дихаю i марити не буду.

Прийду і вбрід, і вплав
До Вас - хоч обезглав! -
В веригах на ногах і з гирями по пуду.
Ти тільки помилково не примусь,
Щоб після “Вас кохать” додать би, що “не буду”.

Є гіркота в “я буду”, забаганка,..
Підроблений підпис, червоточина
І лаз для відступу, дорога про запас,
Без барв отрута на самому дні у склянцi.
І наче справжнiй ляпас -
Сумнів в тiм, що знайте ж - “я кохаю Вас”!

Дивлюсь французький сон,
Де все не в унiсон,
Де у майбутньому - не так, й в минулому - все інше.
Мiй стовп неслави - мiй армагедон,
У мовному барєрi мiй прокльон.

Різниця в мовах - жах!
Невже надiям крах?
Та вихід ми знайти iз Вами разом згоднi.
Я Вас кохатиму, складні часи - то так,
Було й що буде не важливо... Є сьогоднi!