В наш круг тісний не кожен потрапляв,
і я одного разу - проклятая дата -
його привів з собою і сказав:
- Наллємо йому, хлопці, немов брату!

Він пив як всі і братство визнавав,
і кожен з ним, як ніби поріднився...
А він назавтра всіх підряд продав.
Пробачте мені, хлопці! Помилився.

Суду не пам’ятаю - ніби параліч,
а потім і - барак, холодний як льодниця, -
здавалося мені - кругом суцільна ніч,
тим більше, так і було. Важко помилитись.

Я рештки сил весь час приберігав, -
він впевнений, що вічні охоронці,
він надто рано всіх нас поховав, -
він помилився - вірте мені, хлопці!

І день настане - ніч не на роки, -
прийде розплата, то ж не забувайте, -
це ж я тоді привів його таки!
Прохаю, хлопці, ви його мені віддайте!