Тут не полонина, Тут інші діла
Отам нещодавно Лавина зійшла
А тут дорогу винищив каменепад
Та ми заженемо у п’яти свій страх
І знов розпочнем небезпечний шлях
Де гори стріляють по людях, неначе з гармат

Як першої ще не здолав висоти
Не відаєш сам, з чого зроблений ти
Хоч мав унизу і пошану, і добрий оклад
І там, на низині, не бачив ніхто
Такої краси, як на тисячі сто
Хоч сотню пройди ермітажів, і луврів, і прад

Гей, друже, поквапся, та гав не лови
Або нам обом не зносить голови
І камінь, і крига, і скеля тут зрадять нараз
Увесь ти на пальцях та кінцях чобіт
І молишся тільки, ковтаючи піт
Аби тая клята мотузка утримала вас

Вінків від райкому ніхто не приніс
І зовсім не схожий на обеліск
Той камінь, що упав на тебе згори
На цвинтар в проваллі не ходить ніхто
Лиш вранці засяє золотом
Вершина, яку ти так і не скорив

І най хтось патякає “сенсу нема”
Та всі ви загинули не задарма
Чи ліпше загнутись від грипу чи від бухла?
Прийдуть добровільці, неначе не фронт
Облишивши спокій і комфорт
Здолають те, що група твоя не змогла

І знову довбає стіну льодоруб
От-от від напруги розв’яжеться пуп
І вирветься серце, і птахом злетить до висот
Ти дивишся в сяючий неба екран
Та трошечки заздриш отим новакам
В якого ще тільки попереду перші п‘ятсот.